Видатний українець Булґаков
Dec. 26th, 2025 07:55 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
unbiniliumЗараз українськими фейсбуками пройшла хвиля срачу, Булгаков лізе в стрічку без мила. До цього були Ханукії. Хто за, хто проти.
Накоментував тут в чужих ЖЖ багато, отже підсумую в своєму.
Хто не має хвейсбука (або той кому він замість хануко- та булгакосрачу показує котиків), пояню що сталося. В Києві є музей Булгакова, ще з кінця радянських часів (1991), я в ньому був в кінці 1990х, нічого не запам'ятав. Просто ходив Андріївським узвозом, побачив музей, зайшов. Я тоді багато київських музеїв відвідав, але чомусь у мене жоден з них (хіба що музей мікромініатюр Сядристого) не відклався у пам'яті. Тоді пам'ятника не було, поставили його в 2007 році, зараз демонтують в рамках деколонізації.
1. Пам'ятники в суспільному просторі використовують декілька функцій.
1А) Як не дивно, для того, аби пам'ятали. Тому так і називаються.
1Б) Для того, аби "помітити" територію.
1В) Щоб було красиво. Пам'ятник жабі, дівчині з веслом, дракон, що дивиться в телескоп.
2. Пам'ятники ставлять (якщо це не гіпсовий Ілліч у кожному селі) кому
2А) Загальнонаціональним героям, політикам, митцям, вченим
2Б) Місцевим, які важливі для конкретного місця
2В) Іноземцям, які щось добре для нас зробили (бажано, щоб якось пов'язані були з місцевістю, де цей пам'ятник встановлюють)
2Г) Аби зробити якийсь витвір мистецтва просто так. (Пам'ятник Санта Клаусу, пам'ятник кавуну.)
3. Загальний підхід, який можна використовувати, аби не ставити - він не наш і хотів нам зла, ненавидів нас, плював в нас.
4. Приклади
4А) Леопольд Захер-Мазох (є пам'ятник у Львові) - народився у Львові, писав німецькою, жодного твору українською. Вивчив українську, з симпатією відображав українців у своїх творах. Не наш, але був біля нас, в нас не плював. ОК.
4Б) Шмуель Йосеф Галеві Чачкес (Агнон) (є пам'ятник у Бучачі) - народився у Бучачі (Тернопільська область), українську вивчив, хоча нею не писав, про нас писав, в нас не плював (нібито, сам я його не читав). Нобелевський лауреат з літератури (єдиний такий ізраїльтянин та єдиний такий з народженних в Україні). ОК
4В) Лев Давидович Бронштейн (Троцький) - народився в Янівці (Кіровоградська область), рідна мова - суржик. Виступав за незалежність України - висунув гасло "Единая свободная и независимая рабоче-крестьянская советская Украина!", боровся зі Сталіним та був ним вбитий у Мексиці (де йому є пам'ятний знак біля дому-музею). І пам'ятника в Україні йому не буде не через те, що свої твори він писав російською.
4Г) Леонід Брєжнєв - народився в Кам'янському (Дніпродзержинськ). Тиражи його творів, напевно, не менші, ніж у Булгакова. Комуняка, пам'ятників не треба.
4Ґ) Станіслав Лем (Є меморіальна табличка у Львові) - народився у Львові, написав про це роман. Він взагалі вненаціональний (єврей, писав польською, жив у більшу частину життя у Польщі, але польських або єврейських мотивів я у нього не помічав). В нас не плював. Хай буде.
4Д) Ісаак Бабель (Пам'ятнтики демонтовано) - народився в Одесі. Чекіст. Відношення до України мені невідомо. Комуняка, пам'ятників не треба.
4Е) Шолом Нахумович Рабинович (Шолом-Алейхем) народився в Переяславі. Про нас особливо не писав, але нібито і не плював. Пам'ятники, вулиці на його честь є.
4Є) Антон Чехов (будинок-музей в Ялті, в Сумах, пам'ятники в Ялті) - народився в Таганрозі. З кріпаків. Писав російькою, майже нічого специфічно українсього в його творчості немає, хоча себе вважав українцем, в дитинстві говорив українською, мріяв оселитися. В нас не плював. Взагалі гарний пацан.
4Ж) Микола Гоголь (пам'ятників, вулиць багато) - народився в Сорочинцях. Писав російською, багато української тематики. Кажуть, що, коли писав, перекладав з української. 100% наш.
4З) Булгаков окремим пунктом
5. Булгаков
5А) Походження. Так, народився в Києві, але в у сім'ї, яка приїхала до Києва аби впроваджувати тут цензуру.
5Б) Ставлення до України, мови, культури - негативне. Вивчити мову оточення не захотів і відверто нею гидував. Хоча вивчив шість неспроріднених мов. Але, як і покійному ЖЖсту Олексію Рощіну, йому муляли очі вивіски українською.
5В) Внесок до української культури - ніякий. Любив Київ, але свій, а не наш. Там де він "біла кость", а "рагулі" знають своє місце. Це, доречі видно у багатьох захисників. "Ми, потомствєнниє кієвлянє, а калхознікі нам тут указивать питаюцца". "Ви, Шарікови, кніжек нє чіталі". Читали. І не тільки "Собачі яйсі" та "Рокове серце". Читали як раз "Білу Гвардію", "Дні Турбіних". А якщо читати щоденники... то тут і частина російськомовних києвських євреїв відпаде від групи підтримки. Так, він був не тільки українофобом, а ще трошки антисемітом.
5Г) Як людина - не мій герой. Так, серед великих людей повно мудаків, але позитивні особисті якості теоретично могли б компенсувати щось з негативу в інших сферах. Альфонс. Транжира. Наркоман. Гадив по-дрібному тим, з ким мав побутові конфлікти, вписуючи їх негативними персонажами у свої книжки. Лизав дупу Сталіну.
6. Ікона національної меншини. Напевно тут щось є. У кожної меншини може бути свій герой-письменник, якому можна поставити пам'ятник.
6А) Кримські татари. Ось тут складно. Іслам-Гіреям пам'ятники напевно будуть негативно сприйняті через ту саму частину історії, яка була спільною. Видатних письменників я не знаю (хоча необов'язково це мій гріх). Важко зберегти письменників, коли весь народ в товарняках пересилають до Казахстану. Кримсько-татарські пам'ятники - це меморіали, пов'язані як раз з тими подіями.
6Б) Поляки. Майже не лишилось, або асимілювались, або виїхали. І ми про видатних поляків, які народилися в Україні майже не знаємо. Лем - не національна ікона. Пілсудського та Сенкевича тут не буде.
6В) Євреї. Меншина зараз дуже мала (десь 0.2% за переписом 2001 року), але культурний внесок непропорційно вищий. Ну, як я вже писав вище - Бабель, Троцький - ні, Шолом-Алейхем та Агнон (невідомий широкому загалу) - так.
6Г) Молдовани-румуни. Вибачте, але Леонід Ілліч - ні. Більше, нажаль, письменників румунського походження я не знаю.
6Ґ) Росіяни. Це взагалі дуже важка тема, з урахуванням війни (ані з поляками, ані з Ізраїлем війни немає). Розмір меншини за переписом 2001 року - 17%. Я впевнений, що значна кількість "росіян" в цьому переписі, це "савєтській народ", а не "справжні росіяни". Отже насправді їх значно менше, з урахуванням перетоку ідентичності, та окупованих територій - ще менше. Але вони, незважаючи на це, є найбільшою національною меншиною. І от якого біса обирати собі, як ікону, Булгакова, коли є Чехов?
Ітогі подвєдьом.
"Скріпач нє нужен". У публічному просторі треба, аби були наші, хоч частково й гімнюки, чужі - ті хто на нас не плював і сама їх присутність не була б міткою "тут наша територія".
Накоментував тут в чужих ЖЖ багато, отже підсумую в своєму.
Хто не має хвейсбука (або той кому він замість хануко- та булгакосрачу показує котиків), пояню що сталося. В Києві є музей Булгакова, ще з кінця радянських часів (1991), я в ньому був в кінці 1990х, нічого не запам'ятав. Просто ходив Андріївським узвозом, побачив музей, зайшов. Я тоді багато київських музеїв відвідав, але чомусь у мене жоден з них (хіба що музей мікромініатюр Сядристого) не відклався у пам'яті. Тоді пам'ятника не було, поставили його в 2007 році, зараз демонтують в рамках деколонізації.
1. Пам'ятники в суспільному просторі використовують декілька функцій.
1А) Як не дивно, для того, аби пам'ятали. Тому так і називаються.
1Б) Для того, аби "помітити" територію.
1В) Щоб було красиво. Пам'ятник жабі, дівчині з веслом, дракон, що дивиться в телескоп.
2. Пам'ятники ставлять (якщо це не гіпсовий Ілліч у кожному селі) кому
2А) Загальнонаціональним героям, політикам, митцям, вченим
2Б) Місцевим, які важливі для конкретного місця
2В) Іноземцям, які щось добре для нас зробили (бажано, щоб якось пов'язані були з місцевістю, де цей пам'ятник встановлюють)
2Г) Аби зробити якийсь витвір мистецтва просто так. (Пам'ятник Санта Клаусу, пам'ятник кавуну.)
3. Загальний підхід, який можна використовувати, аби не ставити - він не наш і хотів нам зла, ненавидів нас, плював в нас.
4. Приклади
4А) Леопольд Захер-Мазох (є пам'ятник у Львові) - народився у Львові, писав німецькою, жодного твору українською. Вивчив українську, з симпатією відображав українців у своїх творах. Не наш, але був біля нас, в нас не плював. ОК.
4Б) Шмуель Йосеф Галеві Чачкес (Агнон) (є пам'ятник у Бучачі) - народився у Бучачі (Тернопільська область), українську вивчив, хоча нею не писав, про нас писав, в нас не плював (нібито, сам я його не читав). Нобелевський лауреат з літератури (єдиний такий ізраїльтянин та єдиний такий з народженних в Україні). ОК
4В) Лев Давидович Бронштейн (Троцький) - народився в Янівці (Кіровоградська область), рідна мова - суржик. Виступав за незалежність України - висунув гасло "Единая свободная и независимая рабоче-крестьянская советская Украина!", боровся зі Сталіним та був ним вбитий у Мексиці (де йому є пам'ятний знак біля дому-музею). І пам'ятника в Україні йому не буде не через те, що свої твори він писав російською.
4Г) Леонід Брєжнєв - народився в Кам'янському (Дніпродзержинськ). Тиражи його творів, напевно, не менші, ніж у Булгакова. Комуняка, пам'ятників не треба.
4Ґ) Станіслав Лем (Є меморіальна табличка у Львові) - народився у Львові, написав про це роман. Він взагалі вненаціональний (єврей, писав польською, жив у більшу частину життя у Польщі, але польських або єврейських мотивів я у нього не помічав). В нас не плював. Хай буде.
4Д) Ісаак Бабель (Пам'ятнтики демонтовано) - народився в Одесі. Чекіст. Відношення до України мені невідомо. Комуняка, пам'ятників не треба.
4Е) Шолом Нахумович Рабинович (Шолом-Алейхем) народився в Переяславі. Про нас особливо не писав, але нібито і не плював. Пам'ятники, вулиці на його честь є.
4Є) Антон Чехов (будинок-музей в Ялті, в Сумах, пам'ятники в Ялті) - народився в Таганрозі. З кріпаків. Писав російькою, майже нічого специфічно українсього в його творчості немає, хоча себе вважав українцем, в дитинстві говорив українською, мріяв оселитися. В нас не плював. Взагалі гарний пацан.
4Ж) Микола Гоголь (пам'ятників, вулиць багато) - народився в Сорочинцях. Писав російською, багато української тематики. Кажуть, що, коли писав, перекладав з української. 100% наш.
4З) Булгаков окремим пунктом
5. Булгаков
5А) Походження. Так, народився в Києві, але в у сім'ї, яка приїхала до Києва аби впроваджувати тут цензуру.
5Б) Ставлення до України, мови, культури - негативне. Вивчити мову оточення не захотів і відверто нею гидував. Хоча вивчив шість неспроріднених мов. Але, як і покійному ЖЖсту Олексію Рощіну, йому муляли очі вивіски українською.
5В) Внесок до української культури - ніякий. Любив Київ, але свій, а не наш. Там де він "біла кость", а "рагулі" знають своє місце. Це, доречі видно у багатьох захисників. "Ми, потомствєнниє кієвлянє, а калхознікі нам тут указивать питаюцца". "Ви, Шарікови, кніжек нє чіталі". Читали. І не тільки "Собачі яйсі" та "Рокове серце". Читали як раз "Білу Гвардію", "Дні Турбіних". А якщо читати щоденники... то тут і частина російськомовних києвських євреїв відпаде від групи підтримки. Так, він був не тільки українофобом, а ще трошки антисемітом.
5Г) Як людина - не мій герой. Так, серед великих людей повно мудаків, але позитивні особисті якості теоретично могли б компенсувати щось з негативу в інших сферах. Альфонс. Транжира. Наркоман. Гадив по-дрібному тим, з ким мав побутові конфлікти, вписуючи їх негативними персонажами у свої книжки. Лизав дупу Сталіну.
6. Ікона національної меншини. Напевно тут щось є. У кожної меншини може бути свій герой-письменник, якому можна поставити пам'ятник.
6А) Кримські татари. Ось тут складно. Іслам-Гіреям пам'ятники напевно будуть негативно сприйняті через ту саму частину історії, яка була спільною. Видатних письменників я не знаю (хоча необов'язково це мій гріх). Важко зберегти письменників, коли весь народ в товарняках пересилають до Казахстану. Кримсько-татарські пам'ятники - це меморіали, пов'язані як раз з тими подіями.
6Б) Поляки. Майже не лишилось, або асимілювались, або виїхали. І ми про видатних поляків, які народилися в Україні майже не знаємо. Лем - не національна ікона. Пілсудського та Сенкевича тут не буде.
6В) Євреї. Меншина зараз дуже мала (десь 0.2% за переписом 2001 року), але культурний внесок непропорційно вищий. Ну, як я вже писав вище - Бабель, Троцький - ні, Шолом-Алейхем та Агнон (невідомий широкому загалу) - так.
6Г) Молдовани-румуни. Вибачте, але Леонід Ілліч - ні. Більше, нажаль, письменників румунського походження я не знаю.
6Ґ) Росіяни. Це взагалі дуже важка тема, з урахуванням війни (ані з поляками, ані з Ізраїлем війни немає). Розмір меншини за переписом 2001 року - 17%. Я впевнений, що значна кількість "росіян" в цьому переписі, це "савєтській народ", а не "справжні росіяни". Отже насправді їх значно менше, з урахуванням перетоку ідентичності, та окупованих територій - ще менше. Але вони, незважаючи на це, є найбільшою національною меншиною. І от якого біса обирати собі, як ікону, Булгакова, коли є Чехов?
Ітогі подвєдьом.
"Скріпач нє нужен". У публічному просторі треба, аби були наші, хоч частково й гімнюки, чужі - ті хто на нас не плював і сама їх присутність не була б міткою "тут наша територія".
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2025-12-26 07:02 pm (UTC)no subject
Date: 2025-12-26 09:48 pm (UTC)в самому центрі Ужгорода на площі Шандора Петефі стоїть бронзовий Шандор Петефі, котрий при житті ненавидів той Ужгород і найкращими епітетами про місто у нього було "смердюче болото". До міста він має десь таке ж відношення як Пушкін до Одеси — бував проїздом. :)
але є одне "але". Бронзовий Петефі — таки має естетичну привабливість. А от Булгаков на узвозі то просто шмат лайна, хоч і з бронзи. Я б тільки тому прибрав нахер.
no subject
Date: 2025-12-27 04:43 am (UTC)Меня вообще не ебет, что украинцы в своей стране делают.
Почему иностранца должна колыхать тема памятника Булгакову в стране, где он не живёт?
no subject
Date: 2025-12-27 09:57 am (UTC)no subject
Date: 2025-12-27 04:13 pm (UTC)Все це дуже правильно. Одне питання: хто має вирішувати, чи потрібен в конкретному місті той чи інший пам'ятник — держава чи жителі міста або селища?
no subject
Date: 2025-12-27 04:27 pm (UTC)С одной стороны — вы совершенно правы. С другой стороны (если наша цель понять обе стороны) — потому что снос мемориального знака — это не просто благоустройство улицы, это политический жест. Предположим, в Киеве бы решили демонстративно демонтировать табличку памяти Голды Меир, — думаю, и на частном и на официальном уровне израильтяне живо прокомментировали бы такую инициативу.
no subject
Date: 2025-12-27 04:49 pm (UTC)Я- не украинец, не гражданин Украины, не житель Украины.
Чтобы я сильно обиделся и перевел Украину в разряд стран ублюдков, нужно что то большее
Например, принятие откровенных антисемитских законов, каких то реальных телодвижения в сторону геноцида кого то или чего то подобного.
Я до 2014 года вообще не сильно интересовался украинской темой, хотя родился и первые 17 лет жил в Киеве.
Агрессия России привлекла мое внимание.
no subject
Date: 2025-12-29 07:38 pm (UTC)Ось вам трошки Тичини, наприклад
https://shron2.chtyvo.org.ua/Tychyna/Stal_i_nizhnist.pdf
"Любимо тебе ми, Сталін,
рідний батьку наш!"
PS. ЖЖ здихає, тому, якщо що, я тут
https://unbinilium.dreamwidth.org/
no subject
Date: 2025-12-29 07:42 pm (UTC)Щодо цього пам'ятника Петефі — його якось вандалізували, але, підозрюю, не українські націоналісти, а ромські металурги.
PS. ЖЖ здихає, тому, якщо що, я тут
https://unbinilium.dreamwidth.org/
no subject
Date: 2025-12-29 07:44 pm (UTC)https://unbinilium.dreamwidth.org/
no subject
Date: 2025-12-29 08:01 pm (UTC)Єдине, що у Києва, через столичний статус, прав на те що з собою робити, трошки менше має бути. Але як це формалізувати — не знаю.
З іншого боку держава може формалізувати якісь загальні правила, згідно яких, наприклад пам'ятники Гітлеру та Сталіну неможливі в будь-якому селі. Наскільки це правильно — окреме питання.
Я тут більше не про закони, а про своє бачення, як би я визначав, кому ставити, а кому — ні, якщо б такі громадські слухання були.
PS. ЖЖ здихає, тому, якщо що, я тут
https://unbinilium.dreamwidth.org/
no subject
Date: 2025-12-29 09:01 pm (UTC)Ну, в основном тот срач, который я наблюдал был между местными.
Меня, как эмигранта, он интересует в том смысле, что всё-таки какие-то связи с Украиной меня остались, да и другие тоже телом выехали, а мозгами еще нет. Плюс всё-таки общий принцип хотелось выработать — кому стоит ставить, кому нет.
no subject
Date: 2025-12-29 10:00 pm (UTC)на фото не дуже помітно але біля ніг Петефі вінок зі стрічкою — мадярським триколором.
no subject
Date: 2025-12-30 08:12 am (UTC)Зафрендив. Там я https://don-katalan.dreamwidth.org/ (https://don-katalan.dreamwidth.org/)
no subject
Date: 2026-01-02 01:57 pm (UTC)?!
Булгаков и сам подчеркивал свое отношение к украинской мове: "думавають", кот--кит.. и тд. А теперь, внимание вопрос: глагол "лобиюють" это по-украински? "тестують" тоже? еше хорошо хоть не "терминують", хотя не искл. что и такое употреблять. То-то и оно.. насколько интуиция не подвела писателя.
Так что вы сами похоже создаете мифы, и сами с ними боретесь :)
no subject
Date: 2026-01-03 12:16 am (UTC)?!
Булгаков и сам подчеркивал свое отношение к украинской мове: "думавають", кот--кит.. и тд.
Саме це я маю на увазі, коли пишу, що він в нас плював. Не тільки це, але в тому числі і це. Отже пам'ятник Булгакову в Україні не потрібен ні українцям, ні самому Булгакову.
А теперь, внимание вопрос: глагол "лобиюють" это по-украински? "тестують" тоже? еше хорошо хоть не "терминують", хотя не искл. что и такое употреблять. То-то и оно.. насколько интуиция не подвела писателя.
"Лобіюють", "тестують". Звичайно, це запозичені з малоспоріднених мов слова, точніше їх похідні (зформовані вже за правилами української мови - тому і звучать неприродньо, але через якийсь час вони будуть звучати, як власні слова. "Тестують" ніякого дисонансу не викликає, а "лобіюють" - нове запозичення з неприродним збігом голосних, хоч і йотованих)
Так что вы сами похоже создаете мифы, и сами с ними боретесь :)
Який міф в даному випадку я створив?
no subject
Date: 2026-01-03 09:18 am (UTC)Он никогда не считал себя деятелем укро--культуры, он был русским писателем, а в чем проблема? если в Украине исторически было 50/50, ну прим.. Казалось бы другие гордились бы, что такие люди жили в Киеве, это ж не Троцкий, и не Хрущев, и не писатели "пролетарской культуры".. Вот это ужос, шо такое